Пастор
Николай Главник

Від пастуха до зброєноши

Тип статьи:
Авторская

В попередній історії ми читали про те, що Бог відкинув царя Саула і уподобав собі іншого – Давида. Пророк Самуїл тайно помазує Давида царем Ізраіля. Але Давид поки, що був молодим, не знайомий з царськими звичаями та й взагалі далеким від царських палаців. Все, що він умів – пасти і охороняти овець, а ще він умів грати на гуслах. Подивимося, як дивно Бог використовує ці незначні елементи в житті Давида, щоб привести його в царський дім і зробити повноцінним царем.

14-16. Злий дух від Бога непокоїв Саула.

Коли Саул згрішивши відступив від Бога, то Святий Дух (що перебував на помазаниках Божих) його покинув. Це було від Бога, як наслідок духовного принципу. Коли нема Божої охорони, то люди керуються своїм духом і сатана також впливає на настрій і думки людини. У Саула появилося неконтрольоване бажання чинити зло, погані думки та зпустошення. Це названо «злим духом – тобто поганим внутрішнім станом і злою поведінкою.

Я не спішив би казати, що Бог приказав якомусь демону його тривожити. Але Бог допустив, щоб так сталося і сатана міг мати доступ до його душі.

17-19. Обдарований пастух.

Тут приведено характеристику пастушка Давида: «уміє гарно грати, сила в нього незвичайна, звиклий до бою, розумний на слово, гарний на вроду…». Давид – не був сіренькою мишкою в народі. Він був і сильним, і войовничим (що так цінилося в ті часи), і вродливим молодим чоловіком. А головна характеристика, що так потрібна була в цій ситуації – «Господь з ним».

Читаємо подібне про Іосіфа в Бут.39,23: «Отож головний тюремник не глядів ні за чим, що було доручено Йосифові, бо Господь був з ним, та й що б він не робив, тому Господь щастив».Там де Господь, там щастя. Як важливо так жити, щоб Господь бав з нами!

Єрем.20,11: «Але Господь зо мною, немов воїн сильний, тим то гонителі мої спотикнуться, не подолають. Окриті соромом великим будуть, бо не пощастило їм, стидом побиті вічним, невигладним». Покладаючись на Господа ми тоді стаємо сильними, розумними, сміливими. А той хто нас переслідує несправедливо – буде осоромлений публічно.

Суд.6.12: «Ангел Господній з'явивсь йому та й каже до нього: “Господь з тобою, хоробрий чоловіче!”. Це найважливіший для нас сьогодні урок: Чи Господь з нами? Якщо так – то все буде добре!

Забігаючи наперед, коли Давид виступив проти велетня Голіафа на поєдинок читаємо відповідь Давида про свої подвиги пастуха 17,34-37: «А Давид сказав до Саула: «Слуга твій пас вівці батька, і як іноді прийде було лев чи ведмідь і вхопить овеча з отари, то я, бувало, кинусь навздогінці за ним, б'ю його й вирву овеча в нього з пащі. А як, бувало, кинеться на мене, то я схоплю його за щелепи, поражу й вб'ю на смерть. І левів і ведмедів вбивав слуга твій, і цьому необрізаному філістимлянинові буде так само як з ними, бо він зневажив військо живого Бога.» І вів далі Давид: «Господь, що врятував мене з левиних та ведмежих лап, врятує мене і з рук цього філістимлянина.» Тоді Саул сказав до Давида: «Іди, й нехай Господь буде з тобою!»

20-23. Улюблений музикант.

Особливими шляхами скоїлося так, що музика і спів Давида стали потрібними царю. Було кому і сказати слово за Давида, щоб про нього згадали (можливо це був Іонафан, а може інший хто з молодих людей (18). Хто б міг подумати, що настане така чудесна зміна в житті. Там, де діє Господь – там завжди чудеса! Життя Давида – це життя чудесного Божого керівництва.

Подивіться парадокс: злий і знепокоєний цар полюбив молодого музиканта і зробив собі близьким слугою, зброєношею. Щоб ви краще зрозуміли: Зброєноша царя знав все про свого пана – його вкуси, привички, слабкості. Він знав що той їсть і п'є. Цар довірявся своєму зброєноші повністю – той керував царською колісницею, вибирав коня для царя і сам їздив подібним. Зброєносець був головним особистим охоронцем царя і в бою і в житті. Він не на показ поважав того, кого захищав і готовий був віддати своє життя за спасіння свого пана. Така роль Давида пояснює, чому, коли Саул хотів вбити Давида, той не поступав так само – бо був вірний до кінця своєму пану-царю.:

1Сам.26,9-11: «Давид же відповів Авішаєві: «Не вбивай його! Хто бо коли наклав руку на Господнього помазаника і зоставсь безвинним?» Далі Давид сказав: «Так певно, як живе Господь: хай Господь сам його поб'є: або на нього його час настане й він умре, або двигнеться в похід і поляже; мене ж нехай Господь боронить, щоб я наклав руку на помазаника Господнього».

Як же нам часто не хватає вірності своїм клятвам, своїм обіцянкам. Навіть, якщо на нашу думку ситуація несправедлива – вірність правильне рішення, за яким завжди стоїть Бог. Господь цінить тих людей, що не змінюють слова, якщо навіть поклялися собі на шкоду («хто присягає, навіть собі на шкоду, та не зміняє» Пс.15,5).

Комментарии

Нет комментариев. Ваш будет первым!