Пастор
Николай Главник

Не підніму руки проти помазанника Господа

Тип статьи:
Авторская

Читаючи історії про Давида, ми беремо для себе сьогодні дуже цікаві та практичні уроки. Так формується наш досвід, так ми набираємось мудрості. Але головне – це жити так, як знаємо – ось в цьому нехай допоможе нам Бог. Отже з попередньої історії ми взяли для себе 2 уроки:

    -19,10 – «Давид утік і спасся» — не завжди потрібно доказувати свою невинність, боротися проти несправедливості і мстити за себе. Тим більше, коли ворог є сатана. Треба набратися мужності, щоб ухилитися від удару і втікти від небезпеки. А Бог захистить твоє майбутнє, пошле вірних друзів і встановить справедливість у своєму часі.

    -20,8 – «Господня умова» — це завіт дружби, вірності, братства. Ми мусимо берегти і розвивати такі дружні відношення поміж братами. Вступаючи в церкву ми також складаємо поміж собою таку умову братства.

Сьогодні на прикладі 1Сам.24 ми будемо вчитись проявляти великодушність по відношенню до неприємних нам людей. В цій історії ми будемо свідками сильних почуттів помсти та прощення; почуттів розпачу та поразки.

24,3-5 Господь дає ворога тобі в руки

Рано чи пізно, коли хтось із людей, що хочуть причинити вам зло самі попадають у свою жяму, яку готували для вас. Так влаштоване справедливе життя (Пс.7,15-18). Давид опинився у безвихідному становищі перед численним військом царя Саула, який шукав його смерті. Сховавшись у печері він очікував, чи пройде це лихо мимо нього… Ні, це «лихо» прийшло саме в ту печеру, де сховався Давид, щоб справити свою природну потребу. Ось той ваш ворог… Ось та яма… і лопата у ваших руках. Як поступиш? «роби з ним що тобі до вподоби» — кажуть люди Давидові. Це випробування помсти.

ØПомста за образу, чи несправедливість є сильною емоцією. Натуральною реакцією буде почуття розплати, здобуття реваншу. Багато хто саме так і поступають. Вони задовольняються злом у відповідь за зло спостерігаючи за стражданням винуватця: «Ось, йому так і треба – нехай знає»! Та Давид був іншим!

24, 6-8 Помазаник Господній

«заворушилося у Давида сумління(рос.: стало больно сердцу)» — коли сумління ворушиться, то це добре. Це означає, що воно живе і реагує на неправильні ситуації. Чи відчували ви у собі коли-небудь, що ворушиться сумління?.. Ще кажуть воно «гризе, кричить, пече». Це Бог через закладені Ним в людині моральні закони таким чином може промовляти направляючи на добру путь. Давид не просто морально не бажав розквитатись і забезпечити собі безпечність, але він зрозумів проти кого мався бути цей акт помсти – проти помазаника Господнього. Це його страшило найбільше. Три рази Давид каже: «не підійму руки моєї на помазаника Господнього».

Хто він такий, недоторканий помазаник Господній? У Пс.105,15 читаємо: «Не доторкайтеся моїх помазаників і не робіть зла моїм пророкам!». Так говорить Бог по відношенню до глашатаїв Свого слова. Слово «помазання» пояснювало спосіб яким Бог ставив на служіння своїх пророків і царів. Сьогодні призив на служіння стверджують вибором церкви по волі Божій і рукопокладанням. Ці люди наділені особливими повноваженнями і вони достойні того, щоб ми берегли їх репутацію і боялися противитись Божій волі. Господь дійсно проти того, щоб ми зневажали і чинили зло Його слугам. Але це не означає, що ми маємо приймати і погоджуватись з всіляким ложним вченням тих, хто нам проповідує. Ні, ми можемо і облічати і зупиняти всяку неправду. Так само кожного, хто носить ім'я служителя і живе недостойним життям ми не повинні оберігати від критики і засудження їх образу поведінки.

    ØСьогодні появляються такі пастори, що ведуть подвійний образ життя і наживаються на слабостях і довірі людей. Їх належить суворо осудити і відсторонити від служіння. А тих, хто проповідує Святе Писання і підтверджують це своїм життям – оберігати від нападків, пліток і всякої зневаги.

24,9-16 «нехай Господь за мене помститься на тобі»

Давид мав у серці чітке поняття – цар є помазаником Божим, його поставив на служіння Бог, він є Його служителем тому Бог Сам і покарає царя і помститься за його несправедливість. Він продовжує проявляти до нього повагу і навіть своїм людям не дозволяє причинити тому зла.

У промові Давида вбачається три сторони його реакції на зло, його оборонна позиція: повага, відвертість і покладання на Божу справедливість.

    1)Давид виявляє повагу до свого пана і проявляє покірність. Погляньте, він низько вклонився царю, називає його паном, Божим помазаником і отцем.

    ØЯк трудно нам в хвилину несправедливості пам'ятати про повагу до нашого обидчика. Ми скоріше назвемо його негідником, нікчемою і грубіяном, щоб спокійніше було висловити все, що про нього думаємо, аніж проявити повагу, як до особи, що також як і ми носить образ Божий.

    2)Давид показує щирість своїх намірів через конкретні факти. Відтятий кусень поли верхньої одежі Саула в руці Давида свідчить про справжні наміри Давида – він не бажає йому зла! У нього була добра нагода вбити ворога, але той та не вчинив, бо не бажав цього (12).

    ØКоли ми перебуваємо в конфлікті і виясняємо свої відношення з супротивником часто буває так, що ми переконуємо один одного в своїх щирих намірах і мотивах, але ніхто цьому не вірить. Потрібно бо докази… Необхідні конкретні поступки, що свідчать про наше милосердя, прощення.Покажіть наочний факт.Ап. Павло писав до 2 Кор. 8,24 про їх пожертвування на користь віруючих: «Отож, дайте їм доказа своєї любови». А Христос свою любов доказав тим, що помер за нас ще до нашого увірування: «А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками» Рим.5,8.

    3)Давид не оправдовує зло, але також і не намагається самостійно встановлювати правосуддя (13). Він не каже: «все в порядку, забули, зам'яли… нічого не сталося». Також він не пробує погрожувати: «наступним разом …». Він не тримає зла в собі, але передав у руки Бога правосуддя (16).

    ØІс.35,4: «Скажіть тим, у кого серце полохливе: «Будьте мужні, не бійтесь! Ось Бог ваш! Помста надходить, відплата Божа: він прийде й спасе нас.». Бог не ігнорує несправедливість – він обов'язково покарає винних.

    ØРим.12,19-21: «Самих себе не відомщайте, любі, а дайте місце гніву, написано бо: «Мені належить помста, я відплачу», — говорить Господь. Але коли твій ворог голодує, нагодуй його; і коли має спрагу, напій його, бо, роблячи це, ти нагромаджуєш йому на голову розпалене вугілля». Для того, щоб замість помсти чинити у відповідь добро потрібно мати неабияку мужність. Давид її мав.

24,17-23 «Ти справедливіший від мене»

Саула так вразив великодушний поступок Давида, що той заплакав уголос і признав свою неправоту (18). Саул визнав також, що царство належатиме не його сину, а Давидові. Можливо це було найболючіше і саме заради цього він переслідував Давида, щоб знищити наслідника трону(21).

Погляньте, як швидко вирішився конфлікт. Хоча це було не повне вирішення, але тільки перемир'я на короткий час, бо серце у Саулабуло злим і заздрісним. Ситуація через малий проміжок часу знову повторилася, а після того Саул загинув у бою разом із своїм сином.

ØВсе ж таки урок великодушності ми отримали: «Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром» Рим.12,21.

Нехай Господь дасть нам мудрості і мужності не мстити за несправедливість по відношенню до нас і перемагати зло добром!

Комментарии

Нет комментариев. Ваш будет первым!