Пастор
Николай Главник

Притча пр зерно та кукіль

Тип статьи:
Авторская

Одна сестра сьогодні пригостила нас свіжими маленькими бурячками і каже: «Виривала на огороді бур'ян з поміж буряків, а вони разом і повисмикувалися. Могли бути більшими, але знову ж не посадиш, треба з'їсти».

Звісно, урожай збираємо восени. А зараз, якщо вирвав ненароком – то тільки з'їсти, а то пропаде.

Так і з людьми: якщо передчасно припинити наш ріст, то плоду не буде.

Пшеницю сіємо, щоб зібрати восени зерно.

Так і кожна рослина, чи то злаки, чи то бур'яни – свій плід дасть у свою пору, коли наступлять жнива.

Ми читали притчу Ісуса про зерно, що сіялося на різного роду землю.

Також друга притча про зерно, яке впало на добрий грунт росло само по собі і принесло плід.

А сьогодні притча про посіяне зерно пшениці та зерно іншої рослини. І все зерно проросло, бо добрий був грунт.

Мф.13,24-30

Ізюминкою у цій притчі є те, що коли господар спав на цю ж добру землю поміж пшеницею, спеціально посіяне зерно іншої рослини, щоб та проросла. Це кукіль (рос. плевел).

Росте пшениця, росте і кукіль. Попробуй, розрізни!

Кажуть на Сході в давнину була така капость: Недруг, щоб помститися своєму противнику засівав на його полі з пшеницею кукіль. Він нічим не відрізнявся від пшениці доки не появлявся колос. Пшениця мала колосок з зерном набитий, повний, похилений до низу. А кукіль стояв прямо. Хоча його колосок був трохи схожим, виріс він високим, але пустим.

Пожавши пшеницю можна з легкістю видалити хибні колоски кукілю та спалити бур'ян. Тоді дійсно пшениця стає чистою, без домішок.

Ісус цю притчу пояснив. Читаємо, Мф.13,37-43

Зауважте, тут важливі елементи порівняння (аналогії) мають пояснення: Поле – світ, добре зерно – сини Царства і т.д… також Ісус приводить головний принцип –

Øурок притчі: Кінець покаже. Або, «Судимо по результатам».

Не обов'язково шукати пояснення кожного елементу історії. Головне, усвідомити принцип.

Хоча тут Ісус Сам дає нам значення кількох елементів: Сіячі, зерна, поле, жнива, женці.

Не думаю, що правильно буде шукати значення, кого представляють слуги господаря; люди, що спали; снопи або клуня. Хоча можна фантазувати в контексті Євангелія. Важливим є лише урок.

Давайте ж вивчимо цей один урок!

На перший погляд логічним є у цій скрутній ситуації з посіяним кукілемПІТИ І ПОВИРИВАТИ ЙОГО.

Але Ісус пропонує інший варіант – ПОЧЕКАТИ ДО ЖНИВ, А ПОТІМ ЗІБРАТИ. Також пояснює переваги такого підходу.

Дві можливості, як би ви поступили?

  1. Побачив, що щось не гаразд і відразу смик… і в сторону. Так, з гаряча, принципово.
  2. Чи терпеливо, співчутливо придивлюватись. «А може все таки це пшениця». «А не так і просто висмикнути, щоб не пошкодити поряд рослинки» «А може почекати ще трохи»

Звісно ж мова йде не про висмикування кукілю з пшениці, але про людей. Про наше судження цих людей: «Хто вони – пшениця чи кукіль?»

Якщо скажемо пшениця – то будемо ростити.

Якщо скажемо кукіль – то намагатимемося вирвати геть при кожній нагоді.

А Ісус каже «Не важливо зараз. Нехай так само росте»

Ісус навчав чітко і ясно про те, що того, хто відкрито грішить і не кається необхідно виключити з церкви, але не повинні ми судити тих у кого скверний характер, або злі мотиви.

Якщо пробувати нам «виривати» кожного, кого ми вважаємо за фальшивих християн – то наробили б ми багато помилок.

Часто не маючи жодної надії на виправлення ми виносимо людині вирок і тим самим угашаємо останній їх шанс на спасіння.

Нам не хватає терпіння!

Ми керуємось надуманим почуттям справедливості та святості!

Ми ламаємо надломлену тростину.

Заради чого? Заради власного задоволення, чи Бог поставив нас суддями?

Якщо Він цього не робить, то і нам не варто. Дайте час рости йому до Жнив. Дозвольте принести свій плід – і тоді побачите, хто є ким!

Іноді трапляється і з нами так, що не хотіли зробити зло, але зробили. Бажали як краще, але допустили помилку і не впоралися з ситуацією. Буває?

Чи хотіли б ми, щоб нас відразу викрили та відсікли? Чи може, щоб дали ще шанс спробувати?

Хтось сказав: «В небі будуть ті християни, що ми думали про них, як про негідних.

Також не буде тих людей, що ми вважали за хороших християн».

ØЛише Бог судить мотиви. Тільки Він знає серце людське. Ми лиш оцінюємо «упаковку».

«нехай росте до жнив одне й друге разом» — каже Ісус.

«Навіщо? Не хочу бути поряд з тими, хто мені не подобається. А може він справді нечестивий, а я буду терпіти, страждати?»- думаємо ми, бажаючи зберегти свою чистоту та святість.

«нехай…лишіть» — відказує ГосподьЖнив, -«мої ангели це зроблять професійно і у свій час».

Якщо росте пшениця і поряд бур'ян – то їх коріння часто так переплетене поміж собою, що видаляючи одне ти автоматично видаляєш інше.

Люди у кожній спільноті мають між собою близькі взаємовідношення. Вони ніби переплітаються в корінні. Та й зовні не різняться між собою.

Наприклад, певного разу один член нашої церкви вів себебезчесно, відкрито проявляв бунтарство та навчав людей іншого ніж Євангеліє. Церква зробивши йому зауваження видалила його з членства. А знаєте що було далі? Невеличка група людей (переплетених з ним корінням) також вирішили вийти з Церкви, щоб лишитися разом з ним. Не то, що церква поступила неправильно. Ні, церква поступила правильно, по Слову, як написано. Але проблема з тими, хто не був стверджений у вірі і не міг розпізнати небезпечного гріха гордині. Вони узнають пізніше про це, але сильно постраждають.

Постраждалими в цій ситуації опинилися самі ті, хто засумнівався і спокусилися такою поведінкою. Вони не готові були порвати свої зв'язки з своїм наставником, тому вирішили самостійно розібратись з проблемою.

Урок з цієї історії такий: Не спішити ставити тавро на тих, хто нам не подобається. А якщо когось необхідно, по Слову Божому видалити з церкви, то велика робота чекає на нас в тому, щоб ствердити віру тих віруючих, що були поряд, мали взаємні відношення з грішником.

Знаходження невідроджених, притворних християн у церкві – це лукава стратегія Сатани. Саме таким чином можна поражати не по одному вірному, але цілими групами.

Середньовічна інквізиція знищила багато щирих християн по причині вишукування єресі та визначення правильності віри. (Державні служби давали добро на страту непокірних у вірі, яких звинувачували у віровідступстві). Вони стверджували, що керовані Ісусом на установлення одної віри. А насправді ними керував Диявол вириваючи разом з бур'яном і пшеницю. Це його стратегія – сіючи лукаві підозри потім нищити репутацію добрих людей і підривати авторитет усієї церкви.

Тепер ми знаємо йогоплан. Він безсилий проти істини.

Натурально, що в церкві трапляється притворство, нещирість: Приклад Ананії та Сапфіри …, Димаса …Іуди, та інших лжевчителів.

Подумайте, скільки часу Ісус терпів та любив Іуду. Він знав з самого початку. Але до самого кінця давав йому шанс увірувати. Терпіть, як Ісус терпів! Не судіть передчасно!

Також важливим є пояснення «поле – це світ». Не тільки церква, але усі люди! Ми живемо разом. Ніхто не відокремлюється від іншого із-за того, що вважає його грішнішим. Звідки ми знаємо, чи той грішніший завтра не стане християнином? Хто наділив нас правом встановлювати правду та суд?

Рости поряд і чекай жнив!

Сьогодні він схожий на кукіль, а завтра дивись – пшениця! Не суди передчасно! Не втікайі не відокремлюй!

ØУ притчі про кукіль та пшеницю Ісус навчає нас не судити передчасно ні про кого ніяк.

Краще в терпеливості віддайте суд Богові.

Також мотивом нашої підказки, коли брат або сестра помиляються, не повинно бути власні амбіції, зверхність, чи справедливість але любов до грішника. Будьте готові дати йому шанс на виправлення та спасіння. Бійтеся помилитися в сторону осудження ніж прощення.

Краще помилувати винного ніж покарати невинного!

26.06.2008 р.

Комментарии

Нет комментариев. Ваш будет первым!