Пастор
Николай Главник

Давид та Голіаф

Тип статьи:
Авторская

Читаючи біографію Давида, ми вчимося цікавих уроків для свого життя. Бог особливим чином діяв у його житті, тому ми в них знаходимо важливі духовні принципи життя з Богом. Сьогодні розглянемо принцип Божої перемоги. Це усім знайома історія Давида і Голіафа записана в 1Самуїла 17 розділ.

17,1а.3.15 Війна

У Ізраїля було багато ворогів – амонітяни, філістимляни, амалекітяни та інші, про котрих Бог заповідав знищити з обітованої землі через їх гріхи. Але народ Божий не послухавсь наказу, не зовсім їх знищив, тому весь час ці вороги нападали і причиняли біду. Так ось знову починається війна в якій молодий Давид проявляється як сміливий воїн на Божу честь.

17,20-29 Давид обурений зневагою філістимлянина

Давид мав особливу пошану до свого Бога і вразливо реагував на всякі слова, що ображали Бога і віру. «Хто він, той філістимлянин, той необрізаний, що сміє так зневажати бойові лави живого Бога?»

    ØНаскільки зачерствіле у нас серце? Як ми реагуємо, коли ображають ім'я Господа поряд з нами? Чи готові ми вступитися і дати відсіч?

    ØМожливо настільки ми вже зачерствілі, що не помічаємо цього? Як можна дивись фільм, де звучать гнилі слова, що зневажають честь нашого Бога, церкви, віри? Як можна продовжувати розмову з людьми не зупиняючи їх? Де наша сміливість? Мужність, щоб дати відсіч, вступити в бій! Не зухвалість, але сміливість…

На жаль, часто така ревність і сміливість в ім'я Господа сприймається плотськими християнами, як зухвальство (28-29). Старший брат Давида вважав його гордим, хоча насправді той був сміливим. Еліав думав, що у Давида лихе серце і злі думки, а насправді це його особисте серце було таким, тому він і говорив так про Давида.

В подібних ситуаціях буває так, що людина судить мотиви і думки іншого. Це небезпечно, бо такий суд як правило показує власні мотиви. «Від слів своїх осудиться людина і від слів своїх оправдається» — сказав Ісус (Мф.12,37). Буває так, що називаючи когось зухвалим, людина показує які в неї самої мотиви – гордість та бажання слави собі самому. Давид же вболівав за честь свого Бога і був хоробрим виступити в Його ім'я.

17,4-11 Голіаф був в 2 рази вищий від Давида (3 метри) і носив на собі блискучу металеву зброю. Спис у нього був, як колода, а один лише наконечник спису важив 6 кг, лати – 60 кг, окрім цього бронзовий щит, шолом та наколінники – ще до 30 кг.Всі оці обладунки були вагою до 100 кг.

У кого хватить безстрашності виступити проти такого велетня. Не дивно, що весь народ ізраїльський разом з царем були в страху вже 40 днів.

    ØІноді в нашому духовному житті нам приходиться виступати проти подібних духовних велетнів: вони перевищують наші сили і вселяютьстрах. Це наші земні проблеми, важкі завдання, болючі переживання, погрози та невирішальні конфлікти.Все виставлено дияволом так, щоб нас застрашити, показати нашу нікчемність та обмеженість.

    ØАле наша сила не у наших перевагах, можливостях та фізичних даних. Наша сила – в Бозі! Про це показує кінець історії…

17,32-37 Господь мене врятує

Чому у Давида була така мужність? Бо він знав причини і наслідки. Він міг легко порівняти різні ситуації, щоб зрозуміти, як буде діяти Бог в такім випадку. Давид знав серце Бога – він розумів, що для нього зло, а що добро. Він добре відав, що ображає Господа і що Господь пошле спасіння тому, хто виступить в ім'я Господа. В 36 вірші Давид каже: «так само, як з ними (тобто з левом та ведмедем) – буде і цьому філістимлянину». Це віра, яка виражається в хоробрості!

ØБрати і сестри, як виражається наша віра? Адже без діл віра є мертвою, несправжньою. Чи не варто підтвердити в своїх діях те в що ми віримо? В якого Бога ми віримо? І відважно потрібно дати відсіч страху та нападкам лукавого!

17,40-47 Давид виступає в ім’я Господа

Русявий, гарний хлопець виступає проти громіздкого войовничого велетня в металі – дивне видовище! Але головне не хто ми по плоті, а заради чого ми воюємо. Це наша принциповість, наша позиція, наші переконання, наша віра.

У наших людей є щось таке, за що вони готові місяцями жити на майдані, наражатись на небезпеку, йти у в'язниці і говорити, знаючи що за це тебе можуть вбити. Це свобода. А ще більше у віруючого в серці є такі переконання, така віра, така сміливість – заради чого він готовий боротисяі терпіти несправедливість.

ØДавайте перевіримо свої цінності! Що є важніше за комфорт, багатство і земну славу? – Істина Божа! Заради неї варто покорятися, варто боротися, варто помирати.

47 вірш є дуже повчальним: «Не мечем і списом Господь дає перемогу, війна Йому належить». Пояснюючи цей вірш іншими словами скажу:

ØЯкщо ми вступаємо в протиріччя, або зустрічаємось з проблемою заради Божого царства – то Господь обіцяє вести таку війну. Причому варто пам'ятати, що у нього духовні способи вести війну і духовна зброя. Нам же варто твердо триматись Господа.

17,48-51 Велика перемога

Від результату одного двобою часто наступає вирішення всієї війни. Не обов'язково вести війну на всьому фронті – важливо зрозуміти де її серце, де ключ до повороту всієї ворожої ситуації. Цей ключ знаходиться завжди в духовних площинах і в нашому серці.

ØЧасто Бог нас навчає своїм урокам посилаючи тяжкі умови життя, несправедливість у відношеннях, провокацію, або скорботи. Зрозумійте правильно Божу волю і прийміть Його перемогу!

Отже, ця вся історія про Давида і Голіафа надає для нас наступні уроки:

    ØЖити і керуватись Божими мотивами і Божою правдою. Не бути зачерствілим до беззаконня в світі

    ØПам'ятати, що виступаючи проти зла ми виступаємо в ім'я Господа, а не нашими силами воюємо

    ØПеремагати потрібно спершу свою невіру, сумніви, страх і шукати осередок війни – духовні принципи в нашому серці.

Комментарии

Нет комментариев. Ваш будет первым!