Пастор
Николай Главник

Дотик до надзвичайного

Тип статьи:
Авторская

Дотик до надзвичайного. (Фомина неділя)

Справжня віра можлива тоді, коли ми доторкаємось до надзвичайного, до духовного, до божественного.

«Мир вам». Так привітав Ісус учнів після свого воскресіння. Христос воскрес!

Погодьтеся, справжня віра в живого Бога дуже відрізняється від звичайної релігії. Релігійні люди слідкують за виконанням ритуалів, обрядів та форм, а віруюча людина керується чимсь внутрішнім, непомітним і незбагненним через розум. Часто такі віруючі люди свідчать: «Я просто вірю і не знаю чому». Їхня віра живе в них самих і безсумнівно має божественне походження. Тому ми і кажемо, що така віра є живою і вона має дотик до надзвичайного.

Євангеліє Іоана написано для того, щоб ми читаючи його пережили в собі оцю живу віру, а через неї мали б живу надію на життя вічне в Ісусі Христі.

Ін.20,29-31: «І каже йому Ісус: «Побачив мене, то й віруєш. Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!» Ще й інші численні чудеса, що їх не списано у цій книзі, вчинив Ісус на очу своїх учнів. А ції -списано, щоб увірували ви, що Ісус — Христос, Син Божий, а вірувавши, — щоб мали життя в його ім'я».

Після свого воскресіння з мертвих, Ісус Христос ще багато разів з'являвся перед своїми учнями, щоб ствердити їх віру і дати останні повеління перед вознесінням на небо. Учні Ісуса Христа на протязі трьох років ходили поряд з таким самим фізичним чоловіком, як і вони, котрий був їх Учителем і духовним наставником. Але раптом, після смерті він ожив, порушивши усі існуючі уявлення про смерть і життя. Чи легко було в це повірити?..

Ін.20,19-20 з'явлення Ісуса Христа учням після свого воскресіння

Учні почувши про воскресіння Ісуса Христа, ще перебували у страху і сумнівах. Побачивши Його живим вони врадувалися зустрічі і переконалися, що дійсно Він з ранами від розп’яття воскрес із мертвих. Пам’ятаєте, що рани Христа свідчили про дійсну Його смерть. І ось. Він знову живий.

Ін.20,24-25 Фома Близнюк не вірить учням у їх свідчення

Важко повірити на слово. Фома вимагав доказів, він хотів власноруч доторкнутися до знаків, бо те, що він почув розум відмовлявся приймати. Хоча Ісус Христос про це їм казав не раз, жінки засвідчили, чуда сталися – все одно вірити у воскресіння було важко.

Ін.20,26-29 Фома вірить побачивши Господа живим

Наочне свідоцтво сильніше від почутого. Фома, хоч хотів переконатись на власному досвіді і буквально доторкнутись до ран Ісуса Христа не став цього робити, коли побачив. Віндушею доторкнувся до надзвичайного і визнав Христа Господом і Богом. Краще один раз побачити, ніж 100 разів почути.

Христос з'являвся на протязі 40 днів багато разів, щоб віра, яка зароджувалася в серці була по-справжньому міцною. Це дуже важлива віра, що буде передаватися в покоління через слухання їх свідоцтва. Багато наочних свідків воскресіння віддали своє життя за підтвердження своєї віри. Ісус наголосив, що той, хто віруватиме через слово – той особливо буде щасливий. Їх віра вимагає ризику, довіри небаченому, послушності почутому.

Після воскресіння Ісуса Христа з мертвих відбулася повна трансформація тих людей, що ходили за Ісусом. Вони замість послідовників і учнів стали віруючими християнами. Уже не правила та обов'язки їх змушували робити те, що належить, а внутрішній мотив і переконання серця штовхали на подвиги, свідчення про воскресіння, та навіть смерть заради своєї віри.

Фил.3,8-11: «я вважаю за втрату все задля найвищого спізнання Христа Ісуса, Господа мого, заради якого я все втратив і вважаю все за сміття, аби Христа придбати; і опинитися в ньому не з праведністю моєю, що від закону, а з тією, що через віру в Христа, з праведністю, що від Бога — від віри; щоб спізнати його й силу його воскресіння і участь в його муках, уподібнюючись йому у смерті, аби якось осягнути воскресіння з мертвих».

Для апостола Павла спізнання Ісуса Христа було найвищим досягненням всього життя. Він був готовий усі свої переваги, знання та здібності пожертвувати заради одного єдиного – спізнати силу воскресіння Ісуса Христа і осягнути самому воскресіння з мертвих. Він по-справжньому доторкнувся до незбагненного, до небесного — тому його віра була живою та справжньою.

Отож, і в наші дні, вчення про воскресіння Ісуса Христа може змінити серця багатьох з вас сьогодні, що слухають ці свідоцтва.

Приклад. Два пасажири можуть однаково сумніватися в безпечності перельоту літаком через океан. Але один, маючи сумніви сідає і летить, а інший, так само сумніваючись, не зважується. Так само і в рішенні увірувати в Ісуса Христа – хтось маючи сумніви чекає моменту, а інший просто приймає рішення вірувати.

Віра є свідомим рішенням і ризикомдля майбутнього. Вона обов'язково ґрунтується на словах Ісуса Христа і походить від щирих, внутрішніх мотивів: послушність, очікування, вшанування.

Ми віруємо, що Ісус Христос воскрес із мертвих. Ми чули про історію воскресіння, ми переконалися, що факти достовірні, ми розуміємо, що Ісус те ж само (т.з. воскресіння з мертвих) обіцяє і нам, якщо ми слідуватимемо за Ним. Тому ми вирішуємо стати на сторону Ісуса Христа, щоб пізнавати глибше і ширше про це і присвячуємо себе Йому, щоб слухатися Його вчення і жити так, як Він того хоче.

Коли учні узнали про воскресіння, першими їх емоціями були страх, а потім радість. Страх, бо всі люди бояться смерті і всього, що пов'язано з нею. А радість від того, що вони стали свідками перемоги над смертю – виявляється, що є вибавлення від цього страшного майбутнього!

1Кор.15,53-54: «Мусить бо це тлінне одягнутися в нетління, і це смертне одягнутися в безсмертя. І коли це тлінне одягнеться в нетління, а це смертне одягнеться в безсмертя, тоді збудеться написане слово: «Смерть поглинута перемогою».

Кожен, хто чув свідчення про воскресіння з мертвих реагував не як споглядач зі сторони чергового чуда, а як особистий учасник цього. Стало дуже важливе питання: правда це, чи ні! Вірувати в це, чи ні! Зануритися в це з головою, цілковито, чи ні!

Так само сьогодні, ми не просто признаємо, чи не признаємо існування воскресіння. Але ми віруємо у воскресіння і відносимо його особисто до себе:

1Кор.6,14: «Бог же і Господа був воскресив — та й нас воскресить своєю силою».

    -Що є мотивом наших поступків? – Віра!

    -В що ми віруємо? – В те, що Христос воскрес і ми воскреснемо!

    -Чому ми так віруємо? – Тому що ми доторкнулися до надзвичайного через свідчення про факти воскресіння, через Боже відкриття істини Слова Божого, через внутрішнє побудження від Бога.

Дорогі брати і сестри, шановний друже. Я також через цю дивовижну подію і свідоцтва про воскресіння з мертвих запрошую тебе доторкнутись душею до надзвичайного. Незаперечні докази і факти життя після смерті ще раз нагадують, що воскресіння є надбанням не тільки Ісуса Христа, але і нас, Його послідовників, що віримо в Нього («Щасливі ті, хто не бачивши увірували!»). Віруючи в Ісуса Христа матимеш життя вічне. Нехай благословить тебе Бог.

Комментарии

Нет комментариев. Ваш будет первым!