Пастор
Николай Главник

Притча про закваску

Тип статьи:
Авторская

У притчах Ісуса є певні образи, що мають своє духовне значення. Нам слід зрозуміти, що означає образ і якого принципу Ісус навчає людей. Перед цим Ісус проповідував про маленьке зерно гірчичне, що виростає у величезний кущ. З цієї ілюстрації ми знайшли принцип, як Царство Небесне може з незначного перетворюватися у велику та могутню духовну державу, яку ми звемо Вселенська Церква.

Наступна притча буде про «закваску». І нам необхідно буде знайти образ цієї закваски, або вірніше сказати принцип, що випливає з дії закваски на тісто.

Це притча взята з обичної кухні, де щодня жінки спостерігають процес зросту тіста.

Мф.13,33

Така коротенька притча, але багато спорів вона принесла тим, хто хоче вписати в неї свою філософію та фантазії.

Дехто пробує пояснити, ким є жінка у цій притчі. Як правило жінка зневажалася у суспільстві і образ жінки був негативним: гріх, беззаконня, світ, сатана…

Так символіка цифр у єврейській культурі вносила свій відпечаток на значення притчі: три – є символом повноти, цільності та достатності. Тому дехто поміж рядків читав пояснення притчі зовсім інше… «поміж рядками, ненароком, читає від духовним оком незримії слова».

Ось, що виходило з їх бурною уявою:

  • Гріх може зіпсувати усю церкву
  • Сатана скрізь розставив свої пастки і зруйнує все Царство.
  • Висновок такий: Треба знищити гріх та Сатану, щоб вони не знищили нас!

Але як символи, так і значення цих фантазій не мають нічого спільного з контекстом Євангелії.Слово Боже навчає нас, щоб помирав не Гріх але самі ми (Рим.7)! Наші сили та концентрацію увагинаправляємо не на Диявола, а на Царство Боже. А перемогу над Дияволом ми приймаємо вірою в смерть Ісуса Христа, Який знищив його силу та владу.

Єврейська культура, ще з часів Виходу Ізраїля з Єгипту, мала закваску, як символ зла, пороку та лукавства.

Закваска – це малесенький кусочок тіста, який залишився з попередньої випічки і вже скис за цей час.

Згідно єврейським традиціям, кожна сім’я перед Пасхою вишукували в домі всяку закваску та спалювали це, як символ чистоти від зла і готовності з чистою совістю святкувати Пасху.

Ісус вибрав це порівняння не випадково, але для того, щоб змусити людей задуматись.

У більшості притч Ісуса присутній певний елемент шоку – тобто щось таке, що порушує привичну традиційну уяву про ситуацію.

Наприклад, у багатого чоловіка вродив урожай такий, що не поміщається у клуні. Батько блудного сина біжить назустріч, дає перстень… Працівники виноградника вбивають сина свого господаря. Закваска порівнюється з ростом Царства небесного.

Яка ж роль закваски? По нашому – це дріжджі.

Пісне тісто (без дріжджів) – тверде, крихке, не смачне. А квасне – пористе, м'яке, смачне.

Закваска переображує (трансформує, змінює якість) тіста з пісного, сухого на смачну та пухнасту випічку.

Так і Царство Небесне, яким малим би воно не було, воно здатне повністю переобразити життя людей.

Деякі люди до увірування були великими грішниками, але Божа любов та сила благодаті переобразила їх життя.

Жінка закваску «кладе до трьох мірок муки» і все тісто починає підходити. Тісто само по собі не підходить. Спершу треба, щоб хтось зовні поклав туди дріжджі.

Так і грішник не може сам змінити своє життя. Ніякі зусилля не допоможуть. Необхідне втручання Божої благодаті. Приймаючи від Бога живе слово грішник починає переображуватися на образ Ісуса. Ні освіта, ні виховання, ні оточення інтелігентних батьків, ні релігія предків, ні що інше не здатне сформувати християнина – лише проповідуване Євангеліє в яке необхідно повірити, прийняти, щоб наступила реакція. Закваска змінює зсередини і поступово заповнює усе: розум, волю, емоції, сумління, мрії, цілі, пріоритети, відношення, поведінку….

Головна риса християнського життя – це послушність, покора.

Покоряючись із обов'язку (або з необхідності) віруючий ніколи не зможе відчувати внутрішній мир, радість, любов… плід Духа не проявиться. Лише тяжкість в серці та очікування хвилі полегшення тиску, щоб показати своє, власне та непокірне.

В духовному зрості велику роль відіграє покірність: послухатись істину та поступити згідно тому, що почув. Тоді появляються зміни та плід Духа.

Якщо спротивився, не повірив, збунтувався – то лишився таким, яким був; і це може тривати досить довго.

Нормальний процес закваски – поступово. З малого до великого все стає новим тістом.

Уроки з притчі:

  1. Так, як закваска проявляє свою дію на тісто невидимим образом, так і християнство непомітно з першого погляду змінює все і усих.

Це відноситься і до індивідуальних змін в духовному зрості так і в соціальному плані зміна відбувається в країнах і на всій землі.

  1. Як закваска потрапляючи до тіста визиває бурну реакцію так і Євангеліє люди сприймають досить бурно і часто протиречиво. Все кипить, піднімається – одним словом постійно є якась реакція.
  2. Як закваска не може заквасити тільки частину тіста – для неї завжди треба ВСЕ. Так само і Царство Небесне не задовольниться частковим прийняттям Євангелії. Ми перестаним проповідувати після того, як останній грішник спасеться і не раніше. Не можна заспокоїтись на тому, що усі в щось вірять. Ні! Коли усі будуть християнами – це нас заспокоїть.
  3. Як закваска заноситься ззовні до тіста, так і Євангеліє не може народитися у серці грішної людини. Його треба проголошувати і нести усім людям.

Комментарии

Нет комментариев. Ваш будет первым!