Пастор
Николай Главник

«Де собака зарита»

Тип статьи:
Авторская

Коли ми узнаємо правду про причину нашої проблеми, то ми кажемо: «ось де собака зарита» — тобто, нарешті знаходимо гниль, що отруює наше життя і негайно стараємось знищити цю отруту.

Як би хотілося нам познаходити і нейтралізувати усіх тих заритих собак, щоб наше життя наповнилось щастям і задоволенням!

Буває, змагаючись проти різних гріхів у своєму житті, ми водночас приховуємо і оберігаємо ту собаку, що породжує усіх цих цуценят.

Це ніби-то боротьба з п'янством через знищення усіх пляшок і водночас розвиток реклами і заводів з постачання алкоголю. Нонсенс! З пустого в порожнє!

Пробуємо будувати відношення і приховуємо образу! Стараємось зберегти сім'ю і водночас випльовуємо своє обурення і злість на того, хто тебе любить! Прагнемо перебувати в церковному служінні, і паралельно недовіряємо лідерам цього ж служіння і їм противимось… це не приводить ні до чого. Чи не приходилось багатьом з нас так змагатись і шукати розв'язання цих вузлів?

Еф.4,29-32.

В цьому тексті Писання головною проблемою вказується злість, що живе в нашому серці – це роздратування, прикрість, гнів, образа, — які потім виходять назовні через наші вуста: лють, крик, обмови, зневажливі висловлювання та інші руйнуючі, погані слова. Те, що ми кажемо словами, замість збудування і користі може губити нас самих та оточуючих. Ісус Христос про це сказав в Мф.15,18: «А те, що з уст виходить, те походить із серця і воно, власне, осквернює людину».

Що в серці відбувається? Це духовний внутрішній світ. Ап. Павло пише про Святого Духа, який засмучується (рос.:огорчается, печалится, оскрбляется). Ми знаємо, що в серці віруючого живе Святий Дух. Але коли там «собака зарита», коли бурлить злість– то Дух засмучений і не спів діє нам. Не бажаючи вирішити головну проблему ми, тим часом, ловимо щенят і постійно натикаємось на прояви плоті та емоційні виходки.

В Еф.4,31 перераховано низку гріхів:

    -Гнів – неконтрольований виплеск негативних емоцій, обурення, яке може виражатись і демонстративно (лють) і глибоко в серці (досада).

    -Досада (раздражение) – внутрішня грубість. Це емоційний тероризм: В заложниках такого терориста є він сам (бо немає спокою) та інші (кружляють навколо нього і пробують здогадатись, що його дістало). Він випромінює навколо себе у людях почуття вини, жалості, дискомфорту.

    -Лють (ярость) – жорстоке проявлення злості, гніву, бурне виявлення ненависті до когось.

    -Крик – дуже шумна, голосна розмова, звернення, або суперечка.

    -Хула (злоречие) – наклепи, розповсюдження слухів які направлені на шкоду чиєїсь репутації.

    Є також інші прояви злості і гріхи, але поки цього вистачить, щоб ми зрозуміли «де собака зарита».

    Важливим є не те, як виглядять гріхи, але те, як з ними нам боротись! Бог, вказуючи на проблему людині робить це не для того, щоб її подавити і осудити, — але вказуючи на проблему, яка нам знайома. Бог хоче нас попередити і допомогти справитись з нею – нейтралізувати зло, що гниє в серці.

    1Кор.10,13: «Вас не спостигла ще спокуса понад людську силу. Бог вірний: він не допустить, щоб вас спокушувано над вашу спроможність, але разом із спокусою дасть вам змогу її перенести».

    Приклад. Поглянемо на історію перших людей – Каїна та Авеля. Каїн попав у спокусу злості на брата через порівняння, заздрість і Бог його випробуючи попередив:

Бут.4,6-7: «І сказав Господь до Каїна: «Чого ти розсердився? Чому похмурнів? Коли чиниш добре, будь погідний (життєрадісний, приймай щасливий вигляд, випромінюй сонячну погоду), а коли ні — на порозі гріх приховується: він і так оволодів тобою, але ти мусиш над ним панувати».

Читаючи цю історію згадую картину, коли входиш до хати перед дверима лежить великий пес – німецька вівчарка. Вона не гавкає і не кидається на тебе – лише ричить, показуючи гострі клики. Господар виходить, дає команду: «лежать!»і ти спокійно входиш до дому. А потім, при виході ти мусиш пам'ятати – просто так не вдасться вийти, адже там, назовні під дверима приховується собака, яка чекає команду «лежать!».

    ØТак і в нашому житі – коли в серці є досада, розчарування, злість – то ми мусимо контролювати їх проявлення(«ходіть за духом, і не вчините пожадливости тіла» Га.5,16).

    ØКоли на порозі гріх приховується – мусиш над ним панувати! Не розкривай поспішно і широко своїх дверей.

Причинами гніву, чи досади можуть бути:

    1.Коли ми порівнюємо себе з іншими людьми і оцінюємо себе гіршими. Не порівнюй і не завидуй. Біблія однозначно наказує: «не бажайдобра ближнього твого». Заздрість довго може жити, але в кінці вона пожере свого господаря.

    2.Коли ми терпимо несправедливе з нами обходження і лишаємось на одинці. Різні думки приходять в голову, а потім виростає образа, гнів, помста. Не лишайтесь самі- відкривайте Богу свої страждання. Розмовляйте з духовними людьми, щоб помолитись, пробуйтепростити, полюбити, проявили милосердя. Пр.18,20: «Озлобившийся брат [неприступнее] крепкого города, и ссоры подобны запорам замка».

    3.Гнів часто появляється із-за страху- страх втратити контроль в ситуації, загроза твоїм переконанням, страх позбутися майна, боязнь за свою репутацію … В цій ситуації необхідно більше довірятись Богу та проявляти Його любов – «Страху нема в любові, а, навпаки, досконала любов проганяє геть страх»1 Ін.4,18.

Нарешті, погляньте на 4,31-32: Слова«мусять бути викорінені» і «натомість»свідчать про заміну. Наприклад, в ПК є функція не тільки видалення але і заміни. Це різні функції. Коли пишеш текст невірно, то пропонується заміна – видаляється попереднє слово і вставляється на його місце інше, правильне слово. Не треба відмовчуватись, а всередині кипіти гнівом… Самі слова лишаються: висловлювання, емоції, враження…, але вони вже інші, замінені(4,29). І це можливе завдяки сповненню Духом Святим.

Отже, коли ми знайшли оту «собаку» — робимо висновки:

    1.Будьмо обережними, щоб не відкрити двері «біля дверей гріх підстерігає, але ти пануй над ним». У твоїй владі знаходиться подальша дія – кричати, хулити чи простити і любити. Пр.16,32: «Долготерпеливый лучше храброго, и владеющий собою [лучше] завоевателя города». У тебе все вийде, ти зможеш! Спробуй любов!!!

    2.Підніміться вгору, до Бога, моліться Йому, перебувайте в Його слові, сповнюйтесь Його Духом. Коли молимось, ми переживаємо ефект піднесення (наприклад, як літак підноситься вгору, тоді для нього будинки, люди, ріки, гори – все видається маленьким і незначним). Будьмо над ситуацією, дивіться на все з Божої перспективи. Не живіть в образах та стонах. Як тільки загоряється сигнальний індикатор (наприклад, червона лампочка «батарея розряджена повністю») – негайно підключіть зарядку, з'єднайтесь з Богом!

    3.Уникайте вибухових ситуацій. Не обов'язково завжди ставати правим і першим. Любов «не шукає свого…, не поривається до гніву …, все перетерпить» 1Кор.13. Прощення часто проявляється через смирення і пониження: «Будьте, натомість, добрі один до одного та милосердні, прощайте один одному, як Бог у Христі вам простив» (Еф.4,32).

Комментарии

Нет комментариев. Ваш будет первым!