Пастор
Николай Главник

Живлення для духовного зросту

Тип статьи:
Авторская

Не помилюся, коли скажу, що кожна віруюча людина шукає спосіб, а вірніше секрет того, як духовно бути зрілим, дорослим. Ми знаємо, що необхідно молитись, читати Білію, ходити на зібрання, свідчити про Христа, чинити добрі справи, приймати участь в служінні, жертвувати кошти на Боже діло, відвідувати хворих та нужденних, вести доброчесне життя, та ще чимало таких важливих речей… А також ще потрібно позбутися: злих та шкідливих звичок, не чинити гріха, не запізнюватись на службу, не бути соблазномдля брата, не порушувати моральні норми і правила поведінки серед християн, не робити ще декілька інших пунктів з іншого списку …

Хоча ми так живемо, або, принаймні, стараємося,- духовний зріст якось повільно рухається. Прояви тілесності, слабкості, гріховні бажання, слова та поступки вказують на нашу незрілість. Рівень зрілості Сина Божого Ісуса Христа є все ще недосяжним!

1Кор.3,3: «бо ви ще тілесні. Як же між вами заздрість та суперечки, то хіба ви — не тілесні…»

Бажання у мене є говорити на тему живлення для духовного зросту.

    -Рслина росте, коли є грунт, вода і сонце.

    -Для фізичного росту потрібні здорова їжа, чисте повітря, заняття спортом і багато часу.

    -Для інтелектуального зростання необхідно вчитися(читати, вивчати, повторювати).

    -А для духовного зростання що потрібно?

Мф.16,21-26:«Ісус почав виявляти своїм учням, що йому треба йти в Єрусалим і там багато страждати від старших, первосвящеників та книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути. Тоді Петро, взявши його набік, став йому докоряти: “Пожалій себе, Господи! Це хай не станеться з тобою!” Він обернувся і сказав Петрові: “Геть, сатано, від мене! Ти мені спокуса, бо думаєш не про Боже, а про людське.” Тоді Ісус сказав до своїх учнів: “Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною. Хто хоче спасти своє життя, той його погубить; а хто своє життя погубить ради мене, той його знайде. Яка користь людині, як світ цілий здобуде, а занапастить власну душу? Що може людина дати взамін за свою душу?»

В розмові Ісуса з Петром Господь відкриває глибоку істину: страждання є необхідною складовою Його життя. І не тільки це для Нього корисно, але і для кожного, хто піклується про свій духовний стан, просвою душу: «Хто хоче спасти своє життя, той його погубить; а хто своє життя погубить ради мене, той його знайде». Запам'ятайте цю істину, ми про це більш поговоримо.

Хочу, щоб ми розглядали духовне зростання, як війну, що ведеться в духовному світі на території нашої душі.

2Кор.10,3-6: «Ми живемо як люди, але не воюємо із спонук тілесних, бо зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна в Бозі на зруйнування твердинь; ми руйнуємо задуми і всяку гордість, що повстає проти спізнання Бога, і беремо в полон усякий розум на послух Христові; ми також готові покарати всякий непослух, як тільки ваш послух буде звершений»

Кілька разів Павло повторює слово «послух (послушание)». Виявляється, що послушність є тим ключом, секретом, фактором, або живленням для духовного зростання. Ця істина є дуже важливою і я повторю її ще раз …

В нашій душі ведеться духовна війна. Ворог душ наших, він же сатана і диявол співпрацює разом з нашою плоттю і закладає багато засад, або твердинь. Твердині – розумові процеси, розважання, задуми, погляди, наміри, концепції…, які протирічать Біблійним поглядам та мудрості Божій.

Також до цього можна віднестивсілякі заздрощі, ревнощі, образу, егоїзм, гордість, ненависть, жадність, похоть, маніпуляції, ворожнеча і таке інше. Це різні форми непослуху, що базуються в нас в душі і часто є невидимими, як і фізичні засади на фронті, коли йде війна. Вони невидимі для інших, але ми то можемо визначити їх дислокацію!

Ап. Павло рекомендує боротися з непослухом через послушність! Саме послушність дає нам силу позбутися цих твердинь: «беремо в полон всякий розум на послух Христові».

Давайте прослідимо залежність духовного зросту від страждання.

1Птр.4,1-2:«Тому, отже, що Христос страждав тілом, ви теж озбройтеся тією самою думкою, а саме: хто страждав тілом, той перестав грішити, щоб решту часу жити, в тілі, не за людськими похотями, а за волею Божою»

Коли Петро каже «той, хто постраждав тілесно перестав грішити», — він говорить про зростання духовне.

Християнин мусить духовно зростати — від дитини до дорослого (діти, юнаки, батьки). Так, як фізичний зріст залежить від часу, а інтелектуальний від кількості знать, — то духовний зріст від кількості страждань.

Наприклад, є люди, віруючі багато часу (все життя), але елементарно не вміють прощати, любити, терпіти, мовчати, щоб не пліткувати. Чи вони зчасом стали дорослішими духовно? Або інші, фарисеї, що знали досконало Писання і цитували Слово Боже, а Самого Сина Божого розіп'яли – вони противились і заздрили Христу, бо не пізнали Його. Це також освідчені і начитані, але незрілі дітки. Отже ні час, ні знання не можуть бути живленням для духовного зростання.

Духовний зріст залежить від страждання.Правда, є ще такі також християни, що багато страждали і залишаються ображеними. Вони переживають душевну біль, муки від несправедливо нанесених образ, зробилися жорстокими і цинічними. Саме тому мусять бути поєднані страждання і послушність. Ми кажемо про послух в стражданнях! Коли ми переживаючи страждання проявляємо слухняність Божим принципам і стараємося почути і послухатись Божого Духа, то через це ми зростаємо!

Автор Євреїв пише, що І.Х. вчився послушності.

Євр.5,7-9:«Він за днів свого тілесного життя приніс був молитви й благання з великим голосінням та слізьми до того, який міг його спасти від смерти, і він був вислуханий за богобоязність; і хоч був Сином, навчився з того, що витерпів, значення послуху, і, ставши досконалим, спричинився до вічного спасіння всім, які йому слухняні»

Сам Господь набував навик послушності через страждання. Як думаєте, чи може бути інший спосіб набути навику послушності для духовного зросту? Ні! Тільки через страждання.

Якби ж то ми могли навчитися послуху в тепличних умовах, без труднощів, без випробувань, в доброму здоров'іта хороших стосунках з людьми! Але ми набуваємо зрілості саме в труднощах, коли нас ображають несправедливо, коли хворіємо і коли Бог не зціляє, коли ми в біді і коли усі від нас відвертаються та забувають про нас. Отоді ми ростемо, загартовуємось, вчимося слухатись Бога: любити, прощати, терпіти, мовчати….

Погляньте, які міцні дерева, що стоять одиноко відкриті на стихії в порівнянні з тоненькими тростинками, що росли в оточенні таких же дерев у безпеці. Так і людина, що не пережила труднощів – не бачила справжнього життя і не спроможна вирішувати складних життєвих ситуацій.

Отже, зрілість духовна приходить через страждання, і біль спричиняє нам зріст.

Один з кращих біблійних прикладів зрілості через страждання є Іосиф в Бут.37-50 р.

    -він був осміяний своїми братами за Божі пророчі сни, — але продовжував любити братів і пішов їх провідати;

    -він несправедливо був кинутий братами в яму, а потім проданий в рабство, — але в цих стражданнях Іосиф не впав у відчай і був добрим слугою Потифару;

    -потім його несправедливо звинуватили за гріх, який він не робив і кинули в тюрму, — але Іосиф залишався вірним Богу і в тюрмі служив людям;

    -коли висопоставлені чиновники, які тоже опинилися в тюрмі разом з Іосифом бачили сни, то він не зневірився, що Бог уже більше 10-ти років не здійснює свого пророцтва в снах, і толкує їм сни;

Кінець історії про Йосифа показує, наскільки високу позицію він набув у Єгипті, в цілому краї і в очах своїх братів також. Його здатність терпіти, приймати все, як з Божої руки, служити іншим, любити, прощати і благословляти у відповідь свідчать про духовну зрілість, яку він набув через страждання.

    -Скажіть, чи Йосиф міг би відчувати гіркоту і образу за обвинувачення і приниження?

    -Чи не міг би він спокуситися і ухилитись від Бога, який про Нього ніби забув?

    -Чи не змусило його все це стати гордим і зазнатися?

    -Чи не могла б, нарешті, виникнути спокуса помститися своїм братам за їх гріх?

Як би я поступав на місці Йосифа?

Які думки і твердині зароджувалися б в моїй голові, будь я на його місці?

ØГнів, біль, образа, помста, відчай, … Часто в такі дні до нас приходять наступні помисли: «Якби не мій чоловік, то я була б щасливою. Якби не мій начальник, то я міг би заробити більше. Якби не моя сестра, то я не мала сьогодні цих проблем. Якби мої батьки не розвелися, то моє життя було б нормальним, …». Всі ці твердині мають один корінь: в усіх своїх нещастях винуватити когось іншого. Це робити просто і часто є спокуса саме так і поступати.

Але духовна зрілість вимагає страждання через послушність Богу і пізнання Божої істини.

Головний секрет в тому, що таке мислення і звинувачення ослаблює наш духовний іммунітет (руйнується самозахист). Звинувачуючи когось, шукаючи оправдання, нарікаючи на обставини і Бога, намагаючись помститись ми руйнуємо свою оборону і ворог з легкістю нас поражає. Головна небезпека при стражданнях не в труднощах і оточуючих людях, але в наших думках. Йде захват нашої волі, нашої віри, нашого розуміння Божого Слова. Ми не повинні допускати думку, що Бог чогось не контролює, або не знає. Все, що трапляється в нашому житті – не випадковість, Бог поряд і Він спостерігає за нами, як ми здамо урок послушності в чергових стражданнях.

Сон Іосифа не збувався на протязі 21 року, а навпаки все йшло ніби на зло йому. Проте Іосиф смиренно вчився послушності Богу. А як ми реагуємо, коли Бог не дає нам відповіді на протязі 5 років, чи одного, чи кілька місяців Бог мовчить? Іосиф, так само, як і Ісус Христос навчився послуху через страждання.

Твердині непослуху – це неправильні думки, неправильні емоції, догадки і судження. Твердині непослуху – це мислення для виправдання свого егоїзму.

Нам потрібно все витримати, витерпіти, не сумніватись, не похитнутись. Навіть, коли сам диявол стане проти нас – йому нас не здолати, коли ми послушні! Будемо ж послушні Богу, який, як пише ап. Петро «удосконалить, утвердить, зміцнить, утривалить» нас, щоб ми зросталидуховно у своїй вірі:

1Птр.5,8-11:«Будьте тверезі і чувайте! Противник ваш, диявол, ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти. Противтеся йому, сильні вірою, відаючи, що таких самих страждань зазнають і брати ваші скрізь по світі. А Бог усякої благодаті, що вас покликав до вічної своєї слави у Христі, він сам, коли постраждаєте трохи, вас удосконалить, утвердить, зміцнить, утривалить. Йому слава й сила по віки вічні! Амінь»

Комментарии

Нет комментариев. Ваш будет первым!